2-а царiвРозділ 3 |
1 |
2 І чинив він лихо в Господніх оча́х, тільки не так, як ба́тько його та мати його, — він викинув Ваалового бовва́на, що зробив був батько його. |
3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вво́див у гріх Ізраїля, він трима́вся, і не відставав від них. |
4 А Меша, цар моавський, розво́див дрібну́ худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч ру́нних барані́в. |
5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізра́їлевого царя. |
6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічи́в усього Ізраїля. |
7 І пішов він, і послав до Йосафа́та, царя Юдиного, говорячи: „Збунтувався проти мене цар моавський. Чи пі́деш зо мною на війну до Моаву?“ А той відказав: „Ви́йду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!“ |
8 І сказав: „Котро́ю дорогою пі́демо?“ А той відказав: „Дорогою едомської пустині“. |
9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідно́ю доро́гою сім день. І не було води табо́рові та худобі, що була при них. |
10 І сказав Ізраїлів цар: „Ах, Госпо́дь ви́кликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. |
11 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?“ І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: „Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі“. |
12 І сказав Йосафа́т: „Слово Господнє з ним!“ І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. |
13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: „Що́ тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!“ А Ізраїлів цар відказав йому: „Ні, бо Госпо́дь покли́кав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. |
14 І сказав Єлисей: „Як живий Госпо́дь Савао́т, що я стою́ перед лицем Його, — коли б я не зважа́в на Йосафата, Юдиного царя, не спогля́нув би на тебе, і не побачив би я тебе. |
15 А тепер приведіть мені гусляра́“. І сталося, коли грав гусля́р, то на Єлисеї була Господня рука, |
16 і він сказав: „Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! |
17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба. |
18 Та буде цього мало в Господніх оча́х, — і Він видасть і Моава в вашу руку. |
19 І ви поб'є́те всяке укріплене місто та всяке місто ви́бране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джере́ла зага́тите, і всяку добру полеву́ діля́нку завалите камі́нням“. |
20 І сталося ра́нком, коли прино́ситься хлі́бна жертва, аж ось полила́ся вода з едомської дороги. І напо́внилася земля водою. |
21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скли́кали всіх, хто но́сить по́яса й старше, і постава́ли на границі. |
22 І повстава́ли вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. |
23 І казали вони: „Це кров, — рубаючися, поруба́лися царі меча́ми, і позабива́ли один о́дного. А тепер на здо́бич, Моаве!“ |
24 І прийшли вони до Ізраїлевого табо́ру. І встав Ізраїль та й побив моавля́н, і ті повтіка́ли перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавля́н, |
25 а міста руйнува́ли, і на всяку добру польову́ діля́нку — усі ки́дали свого ка́меня й закида́ли її, і всяке джерело́ води зага́чували, і вали́ли всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоста́вили камі́ння його. І оточи́ли тарани́, та й били його. |
26 І побачив моавський цар, що бій перемага́є його́, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мече́м, щоб проде́ртися до едомського царя́, та не зміг. |
27 І він узяв свого перворі́дного сина, що мав царюва́ти замість нього, і приніс його цілопа́ленням на мурі. І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступи́ли від нього, і верну́лися до свого кра́ю. |
Четвёртая хроника царствГлава 3 |
1 |
2 Он делал зло в глазах Вечного, но не так, как его отец и мать, потому что убрал священный камень Баала, . который сделал его отец. |
3 И всё же он держался грехов Иеровоама, сына Невата, к которым тот склонил Исраил. . Он не отступал от них. |
4 |
5 Но после смерти Ахава моавский царь восстал против исраильского царя. |
6 Тогда царь Иорам вышел из Самарии и собрал всё исраильское войско. |
7 Ещё он послал сказать Иосафату, царю Иудеи: |
8 Потом он спросил: |
9 И царь Исраила отправился в путь с царём Иудеи и царём Эдома. После семи дней кружной дороги у войска не осталось воды ни для себя, ни для животных, которые были с ними. |
10 – Горе! – воскликнул царь Исраила. – Вечный созвал нас, трёх царей, чтобы отдать в руки Моава! |
11 Но Иосафат спросил: |
12 Иосафат сказал: |
13 Елисей сказал царю Исраила: |
14 Елисей сказал: |
15 А теперь приведите мне арфиста. |
16 и он сказал: |
17 потому что так говорит Вечный: |
18 Сделать это для Вечного легко, Он отдаст в ваши руки и Моав. |
19 Вы захватите все укреплённые и большие города. Вы срубите хорошие деревья, завалите источники и забросаете камнями хорошие поля. |
20 На следующее утро, в то время, когда приносят жертву, со стороны Эдома потекла вода! И земля наполнилась водой. |
21 А моавитяне уже прослышали, что цари идут на них войной, и всех мужчин, и молодых, и старых, собрали и поставили на границе. |
22 Когда рано утром они поднялись, солнце светило на воду, и вода показалась моавитянам красной, как кровь. |
23 – Это кровь! – сказали они. – Должно быть, цари сражались и перебили друг друга. Что ж, на добычу, Моав! |
24 Но когда моавитяне пришли к исраильскому лагерю, исраильтяне поднялись и стали разить их, и те побежали. Войдя в Моав, они продолжали разить их. |
25 Они разрушили города, и каждый воин бросал по камню на всякое хорошее поле, пока оно не было завалено. Они завалили источники и срубили хорошие деревья. Лишь в Кир-Харесете оставались каменные стены, пока пращники не окружили его и не напали на него. |
26 Когда царь Моава увидел, что проигрывает сражение, он взял с собой семьсот человек, владеющих мечом, чтобы прорваться к царю Эдома, но не смог. |
27 Тогда он взял первенца, который должен был стать царём вместо него, и принёс его в жертву на городской стене. Это вызвало большое негодование среди исраильтян. Они отступили и вернулись в свою землю. |
2-а царiвРозділ 3 |
Четвёртая хроника царствГлава 3 |
1 |
1 |
2 І чинив він лихо в Господніх оча́х, тільки не так, як ба́тько його та мати його, — він викинув Ваалового бовва́на, що зробив був батько його. |
2 Он делал зло в глазах Вечного, но не так, как его отец и мать, потому что убрал священный камень Баала, . который сделал его отец. |
3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вво́див у гріх Ізраїля, він трима́вся, і не відставав від них. |
3 И всё же он держался грехов Иеровоама, сына Невата, к которым тот склонил Исраил. . Он не отступал от них. |
4 А Меша, цар моавський, розво́див дрібну́ худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч ру́нних барані́в. |
4 |
5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізра́їлевого царя. |
5 Но после смерти Ахава моавский царь восстал против исраильского царя. |
6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічи́в усього Ізраїля. |
6 Тогда царь Иорам вышел из Самарии и собрал всё исраильское войско. |
7 І пішов він, і послав до Йосафа́та, царя Юдиного, говорячи: „Збунтувався проти мене цар моавський. Чи пі́деш зо мною на війну до Моаву?“ А той відказав: „Ви́йду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!“ |
7 Ещё он послал сказать Иосафату, царю Иудеи: |
8 І сказав: „Котро́ю дорогою пі́демо?“ А той відказав: „Дорогою едомської пустині“. |
8 Потом он спросил: |
9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідно́ю доро́гою сім день. І не було води табо́рові та худобі, що була при них. |
9 И царь Исраила отправился в путь с царём Иудеи и царём Эдома. После семи дней кружной дороги у войска не осталось воды ни для себя, ни для животных, которые были с ними. |
10 І сказав Ізраїлів цар: „Ах, Госпо́дь ви́кликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. |
10 – Горе! – воскликнул царь Исраила. – Вечный созвал нас, трёх царей, чтобы отдать в руки Моава! |
11 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?“ І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: „Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі“. |
11 Но Иосафат спросил: |
12 І сказав Йосафа́т: „Слово Господнє з ним!“ І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. |
12 Иосафат сказал: |
13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: „Що́ тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!“ А Ізраїлів цар відказав йому: „Ні, бо Госпо́дь покли́кав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. |
13 Елисей сказал царю Исраила: |
14 І сказав Єлисей: „Як живий Госпо́дь Савао́т, що я стою́ перед лицем Його, — коли б я не зважа́в на Йосафата, Юдиного царя, не спогля́нув би на тебе, і не побачив би я тебе. |
14 Елисей сказал: |
15 А тепер приведіть мені гусляра́“. І сталося, коли грав гусля́р, то на Єлисеї була Господня рука, |
15 А теперь приведите мне арфиста. |
16 і він сказав: „Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! |
16 и он сказал: |
17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба. |
17 потому что так говорит Вечный: |
18 Та буде цього мало в Господніх оча́х, — і Він видасть і Моава в вашу руку. |
18 Сделать это для Вечного легко, Он отдаст в ваши руки и Моав. |
19 І ви поб'є́те всяке укріплене місто та всяке місто ви́бране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джере́ла зага́тите, і всяку добру полеву́ діля́нку завалите камі́нням“. |
19 Вы захватите все укреплённые и большие города. Вы срубите хорошие деревья, завалите источники и забросаете камнями хорошие поля. |
20 І сталося ра́нком, коли прино́ситься хлі́бна жертва, аж ось полила́ся вода з едомської дороги. І напо́внилася земля водою. |
20 На следующее утро, в то время, когда приносят жертву, со стороны Эдома потекла вода! И земля наполнилась водой. |
21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скли́кали всіх, хто но́сить по́яса й старше, і постава́ли на границі. |
21 А моавитяне уже прослышали, что цари идут на них войной, и всех мужчин, и молодых, и старых, собрали и поставили на границе. |
22 І повстава́ли вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. |
22 Когда рано утром они поднялись, солнце светило на воду, и вода показалась моавитянам красной, как кровь. |
23 І казали вони: „Це кров, — рубаючися, поруба́лися царі меча́ми, і позабива́ли один о́дного. А тепер на здо́бич, Моаве!“ |
23 – Это кровь! – сказали они. – Должно быть, цари сражались и перебили друг друга. Что ж, на добычу, Моав! |
24 І прийшли вони до Ізраїлевого табо́ру. І встав Ізраїль та й побив моавля́н, і ті повтіка́ли перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавля́н, |
24 Но когда моавитяне пришли к исраильскому лагерю, исраильтяне поднялись и стали разить их, и те побежали. Войдя в Моав, они продолжали разить их. |
25 а міста руйнува́ли, і на всяку добру польову́ діля́нку — усі ки́дали свого ка́меня й закида́ли її, і всяке джерело́ води зага́чували, і вали́ли всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоста́вили камі́ння його. І оточи́ли тарани́, та й били його. |
25 Они разрушили города, и каждый воин бросал по камню на всякое хорошее поле, пока оно не было завалено. Они завалили источники и срубили хорошие деревья. Лишь в Кир-Харесете оставались каменные стены, пока пращники не окружили его и не напали на него. |
26 І побачив моавський цар, що бій перемага́є його́, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мече́м, щоб проде́ртися до едомського царя́, та не зміг. |
26 Когда царь Моава увидел, что проигрывает сражение, он взял с собой семьсот человек, владеющих мечом, чтобы прорваться к царю Эдома, но не смог. |
27 І він узяв свого перворі́дного сина, що мав царюва́ти замість нього, і приніс його цілопа́ленням на мурі. І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступи́ли від нього, і верну́лися до свого кра́ю. |
27 Тогда он взял первенца, который должен был стать царём вместо него, и принёс его в жертву на городской стене. Это вызвало большое негодование среди исраильтян. Они отступили и вернулись в свою землю. |